Для багатьох батьків, народження дитини є важливою і знаковою подією. Після народження дитини у батьків збільшується кількість обов’язків виконання яких є важливими як і з суспільної точки зору, так і з юридичної. В законодавстві передбачене правило, після народження дитини, її батьки зобов’язані зареєструвати народження дитини в органах РАЦС не пізніше ніж через один місяць після такої події. Грубо кажучи, така реєстрація супроводжується видачею свідоцтва про народження. Як усім відомо, цей документ підтверджує факт народження дитини в конкретну дату, конкретне місце народження і дані про батьків. За загальним правилом, якщо чоловік та жінка перебувають в офіційному шлюбі на момент народження дитини, то вони автоматично визнаються батьками такої дитини. Однак бувають випадки, коли пара перебуває у цивільному шлюбі, у таких випадках вимагається встановлення батьківства. 

Способи встановлення батьківства: в судовому чи адміністративному порядку?

Як зазначалося вище, чоловік з дружиною які офіційно одружилися, автоматично визнаються батьками народженої дитини. У випадку якщо офіційний шлюб не був зареєстрований, то цивільному подружжю необхідно вчинити деякі не складні юридичні дії. За загальним правилом, жінка яка народила дитину автоматично визнається матір’ю цієї дитини. З визнанням конкретно батьківства не все так просто. Особа яка вважає себе батьком, повинна протягом одного місяця звернутися із заявою про встановлення батьківства в РАЦС. Юридичним результатом такої дії буде запис його батьком. Крім цього, матір має подати зустрічну заяву, у якій вона підтверджує що ця людина є батьком цієї дитини. Важливо нагадати, із заявою можна звернутися до пологів.  Якщо ж не було дотримано строку подачі таких заяв, або хтось із сторін відмовився добровільно подати таку заяву, єдиним варіантом залишається встановлення батьківства у судовому порядку в Україні.

Як подати позов в суд для встановлення батьківства?

 У випадку відсутності факту подання заяви про визнання батьківства, чоловікові який вважає себе батьком, потрібно звернутися в суд із позовом. В основному, бувають 2 типи справ: коли батьки дитини пропустили строк подачі заяв для встановлення батьківства і коли мати категорично заперечує що особа яка себе вважає батьком дитини є насправді ним. Позовна заява має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми. Дана категорія справ про встановлення батьківства розглядається у порядку позовного провадження, тобто присутній спір для вирішення якого потрібно подати суду вагомі та беззаперечні докази. Фактами що можуть вплинути на прийняття позитивного рішення суду для особи яка себе вважає батьком (позивача) можуть бути:

  • факт спільного проживання до вагітності. Підтвердженням може слугувати покази свідків, довідки з ОСББ чи ЖЕКу, квитанції про оплату комунальних послуг.
  • докази спільного виховання дитини вже після народження такої дитини. Підтвердженням можуть бути показання свідків, різні квитанції що підтверджують фінансову підтримку дитини.
  • експертиза ДНК.

Враховуючи те, що основним принципом цивільного процесу є диспозитивність. Суть його полягає в тому, що суд приймає остаточне рішення лише в межах вказаних сторонами вимог та поданих доказів. До підготовки до справи потрібно підходити з відповідальністю, тому рекомендуємо одразу звертатися до адвокатів для ефективного вирішення Вашої проблеми.

Експертиза ДНК для встановлення батьківства через суд

Основним доказом який беззаперечно може вказати чи особа є батьком дитини – це експертиза ДНК. Дану експертизу можна зробити в судовий та позасудовий спосіб. Є доволі багато медичних лабораторій які проводять дослідження по встановленню спорідненості. Потрібно лише зібрати зразки для дослідження і через кілька днів результат буде готовий.  Для проведення такої експертизи потрібні біологічні матеріали батька і дитини. Звернувшись через суд по встановлення батьківства, до справи можна долучити висновок експертизи яка була проведена самостійно. Однак суд у будь-якому випадку призначає повторну експертизу про що виносить ухвалу. Судову експертизу проводять сертифіковані лабораторії та експерти які відповідають за належний збір біологічних матеріалів та виключають можливість зловживань з боку особи яка вважає себе батьком дитини.